Два місяці минули як один день... Важко пригадати (принаймні послідовно) всі події, подорожі, проблеми (і такі траплялися) - все те, що відбувалося.... Екскурсія в Чорнобиль, травневі свята вдома, Черкаси (красивезне місто!!!), Суми, один день у Львові, знайомство із мальовничим селом Задеріївка, День Києва, .....що далі?..."Відлуння Артеку" в Білій Церкві! Часом прокидалася зранку і ще із закритими очима думала: "Де я? В Чернігові? Фраківську? На заході? В поїзді, але він стоїть?"
І це не кажучи про числені звіти, плани, проети, тренінги, і т.д і т.п., які треба було писати, переписувати, редагувати, узгоджувати - бр-р-р-р-р!!!!!!!!!!!!!!!!!
Скажу відверто, призакинула я свій блог, але так за ним сумувала!!!!Отож, від свого запланованого графіку я відстала безповоротно. Існує також виправдання, мовляв, довиконаю норму до кінця контракту. Але час вже безповоротно втрачено і стільки вражень пройшло попри.
Як часто ми відкладаємо на завтра, післязавтра, наступний ми відкладаємо важливі, та хай навіть і не дуже справи? Я зроблю це потім, я подумаю про це завтра....Знайоме, правда? Мені теж. І річ навіть не в тім, що багато роботи, купа клопотів, начальник гад, а друзі підлі зрадники - кличуть із собою на річку замість того, щоб співчутливо сісти і собі і попрацювати на благо Батьківщини. Справа в нас самих (наразі - в мені самій). Адже так важко сказати собі, коханому (-ній): "Так, збирися! Сядь і на десять хвилин дороби/напиши, намастися кремом від зморшок/прищів/целюліту". Хіба це складно? Ні. То чому ж це так важко зробити? принаймні мені....
Публікації
