6 місяців

Подивилася щойно, що із часу мого останнього допису минуло вже майже рівно пів року - 6 місяців! Цілих  6 місяців життя! Я часто думала: "От сьогодні я точно сяду і таки напишу бодай кілька рядків, бо сьогоднішній день був таким ....". Але не писалося. Були дописи на "Волонтери Чернігівщини", але вони стосувалися радше не мене, а діяльності, роботи людей, волонтерів, подій та заходів. Видно остання "Казка..." так мене нічого і не навчила... Хоча, напевно, навчила - нічого не робити через силу.

Що змінилося за цей час? Багато всього. Певною мірою змінилася і я сама. Це літо - літо 2010 - дало мені неосяжний досвід: я робила те, чого не доводилося робити раніше, приймала рішення, на які не наважилася б ще рік тому, вчиняла так, як би побоялася вчинити. Я зустріча нових людей і прощалася зі старими звичками, я відвідала купу нових місць і закарбувала в собі нові відчуття. Це літо дало мені так багато всього і я насправді готова записати його жирним шрифтом у книгу пам'яті. Пафосно звучить!.... А правда :)

До завершеня цього року залишаються лічені дні, можливо цим і викликаний такий порив ностальгії за кількома місяцями, по яких залишилося купа фотографій, проте жодної письмової згадки. 

За цей час я зрозуміла, що:

- давні друзі залишаються друзями, навіть якщо їм і потрібен час для адаптації у новому статусі

- для того, щоб перевірити міцність стосунків з людиною і поставити всі крапки на "І" необхідно часом просто сісти в одну байдарку

- мрії мають здатність збуватися рано чи пізно, проте від цього вони не втрачають своєї яскравості

- часом необхідно порушити субординацію, щоб зрозуміти ким насправді є людина

- впадати в кому (принаймні емоційну) необхідно для збереження та відновлення власних психічних ресурсів

- остання людина, поряд з якою хотілося опинитися, може виявитися тією, без якої не можливо жити.

Ніщо з вищепереліченого не є откровенням по суті, але ці всі речі (речення?) зрозумілися мною лише тепер, адже я отримала реальне їх підтвердження саме за цей час. За ці 6 місяців!