30 до 30

Ось уже пройшов місяць від пам’ятної дати. Ну, можливо не надто пам’ятної, але для мене вона такою є – мені виповнився 29-ий рочок J Тепер, напевно, я насправді доросла. Так сталося, що власне 7-е вересня я зустрічала на львівському вокзалі в очікуванні поїзда до Франківська, тож чарівна жабка-кулон, презентований мені на честь свята давнім другом дуже навіть в тему – так, я жабка-мандрівниця J

На різних етапах життя нас охоплюють різні бажання і це абсолютно не відкриття. Було би дивно зараз хотіти найбільше в світі плюшевого жирафа, як це було в 3 роки (хоча я б і не відмовилася від нього ;)). Так само і страхи-переживання абсолютно різні. Так в 14 в своєму першому щоденнику я «плакала», що ніхто мене ніколи не полюбить (ну, я хлопчиків мала на увазі), не поцілує і не буде в мене заповітного «першого разу» - ги! J А в 25 в мене, знову ж таки, викликало щем у серці і цілком серйозний розпач усвідомлення того, що я не встигну навіть за усе своє життя відвідати всі прекрасні місця світу, познайомитися зі всіма чудовими людьми, якими б мені хотілося.

Сьогодні мені 29 – не багато (на щастя ;)), але вже й не мало і я не плачу через хлопців (принаймні намагаюсь ;)) і не переймаюся через обмеженість пересування. Я впевнена, що всього можна досягнути, здійснити всі плани, головне – бажання. Я не відкриваю жодних «Америк» - це констатація. Констатація моєї життєвої позиції. Я можу все: можу поїхати куди завгодно, можу познайомитися з ким завгодно, можу працювати та жити де завгодно, чорт забирай, можу звабити кого завгодно (чому б ні? Хоча…кого завгодно – не хочеться J).

Наразі, я вирішила, що не маю жодного уявлення, що буде за рік, коли я назавжди вийду (тільки за паспортом) з когорти 20-тирічних, але й не маю жодних страхів з цього приводу. Тож чому б не перестати перейматися тим, що я не встигла зробити до цього часу і не втілити свої задуми, хоч би частково цього року. Отож, в поїзді Симферополь-Івано-Франківськ, яким я добиралася до рідної доми, 7-го вересня десь близько першої я окреслила свій план на наступний рік, свій список «30-ти до 30-ти». Любі мої, хороші друзі – прошу приєднуватися до втілення, буду рада вашій компанії!

Побувати в Парижі
Зустріти світанок на скелях Довбуша
Знайти кельтське капище у Вижниці
Пірнути з аквалангом (і нормально всплити J)
Піднятися на Піп Іван (Чорногору)
Самостійно спуститися і піднятися у печеру у спорядженні (на Карабі?)
Сходити зі Світланкою 26.05. на Красний камінь (і нехай ті севастопольці знають, що «Пріключєнія рядом!» J)
З’їздити в Чернігів і погуляти на славу в Інтермеццо з його постійними відвідувачами на чолі з Сашком і Пашком
Пожити 2-3 дні в Полтаві (Кіровограді/Донецьку/Луганську/Херсоні/Миколаєві – на вибір J)
Піднятися на Ай-Петрі не на підйомнику
З’їздити автостопом в Тараканівський форт
Припинити закохуватися в чоловіків, яким до мене байдуже і не по дорозі (!)
Купити нарешті тент на палатку і нормальні капці до гір
Сходити в зимовий похід (хоча б одноденний)
Прокататися в Олеський та Підгорецький замки на велосипеді
Провести класний молодіжний табір/захід/проект
Поїхати як EVS-волонтер куди-небудь бодай на місяць (Світланка випередила J)
Відвідати як учасник міжнародний табір
З’їздити до бабусі (пріоритет!)
Почати працювати там, де мені подобається і отримувати за це гідні, хороші (достатні) гроші
Вдосконалити свою польську та англійську (Паулінка вже приїхала!!!)
Розпочати вчити французьку
Навчитися грати бодай на якомусь музичному інструменті (хоча б на бубні або маракасах) і придбати його
З’їздити на Арт-поле або Захід
Сфотографуватися із Сашком Положинським (ще один Сашко до колекції J)
Поцілувати жабу J (ні, ну зрозуміло вже, що ні чудес, ні принців немає, але раптом… J)
Взяти участь у рольовій грі (польовій) (вже 7 років у планах)
Скупатися у фонтані
Організувати професійну фотосесію на природі – хочу гарних фоток J
Зняти документальний фільм про… про подорожні нотатки J